Афтозний стоматит

Афтозний стоматит — причини, симптоми та лікування

Афтозний стоматит — це запальне ураження слизової оболонки ротової порожнини, яке проявляється утворенням болісних виразок (афт). Захворювання має хронічний або рецидивний перебіг, тобто періодично повторюється. Найчастіше зустрічається у дітей, підлітків і молодих дорослих, але може виникати у будь-якому віці.

Причини розвитку

Точна причина афтозного стоматиту досі не визначена. Вважається, що хвороба має багатофакторний характер. Серед основних чинників:

• Імунні порушення — реакція імунної системи на власні клітини слизової оболонки;
• Вірусні або бактеріальні інфекції — особливо аденовіруси, віруси герпесу, стрептококи;
• Механічні травми слизової (укус щоки, пошкодження зубним протезом, тверда їжа);
• Алергічні реакції на продукти, пасти для зубів, ліки або пилок;
• Гормональні зміни — у жінок під час менструацій або вагітності;
• Дефіцит вітамінів групи B, заліза або фолієвої кислоти;
• Стрес і перевтома — один із найчастіших провокуючих чинників.

У деяких випадках афтозний стоматит може бути проявом системних захворювань — целіакії, запальних хвороб кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт), ВІЛ-інфекції або хвороби Бехчета.

Форми афтозного стоматиту

Залежно від клінічних проявів розрізняють кілька форм:

• Дрібний (афтоз Саттона або Мікуліча) — найпоширеніший варіант. Афти мають діаметр до 5 мм, загоюються за 7–10 днів без рубців.
• Великий (афтоз Сеттона) — виразки понад 10 мм, глибокі, болісні, гояться до 4 тижнів, можуть залишати рубці.
• Герпетиформний афтоз — численні дрібні афти (1–3 мм), які зливаються у більші ерозії. Найчастіше у жінок середнього віку.

Симптоми

Типовий перебіг афтозного стоматиту включає кілька етапів:

1. Продромальний період — відчуття печіння, поколювання або болю в роті перед появою виразки;
2. Стадія виразок — утворюються круглі або овальні афти з червоним обідком і сіруватим нальотом у центрі. Розташовуються найчастіше на внутрішній поверхні губ, щік, під язиком, на м’якому піднебінні;
3. Больовий період — афти дуже болючі, ускладнюють прийом їжі, розмову, чистку зубів;
4. Загоєння — через 7–14 днів слизова відновлюється без рубців (крім важких форм).

Під час гострого епізоду може спостерігатися підвищення температури, слабкість, збільшення лімфатичних вузлів. Рецидиви трапляються від кількох разів на рік до щомісяця, особливо при хронічному перебігу.

Діагностика

Діагноз встановлюють клінічно — на основі вигляду уражень. Для виключення інших хвороб (вірусний герпес, кандидоз, сифіліс, туберкульоз, рак слизової) можуть бути проведені:

• мікроскопічне дослідження мазків;
• бактеріологічний посів;
• серологічні тести;
• аналізи на дефіцит вітамінів, заліза, фолієвої кислоти.

Якщо афтозний стоматит має часті рецидиви, лікар може рекомендувати консультацію гастроентеролога або імунолога для пошуку супутніх порушень.

Лікування

Лікування спрямоване на зменшення болю, прискорення загоєння і запобігання рецидивам. Основні підходи:

• Місцева терапія:
  • антисептичні полоскання (хлоргексидин, фурацилін, відвари ромашки, шавлії);
  • знеболювальні гелі (лідокаїн, бензокаїн);
  • протизапальні мазі з кортикостероїдами (тріамцинолон, флуоцинолон);
  • репаративні засоби (солкосерил-гель, масло обліпихи).
• Загальна терапія:
  • вітаміни групи B, фолієва кислота, залізо;
  • противірусні або імуномодулюючі препарати за призначенням лікаря;
  • усунення факторів, що провокують рецидив (стрес, алергени, дефіцити).

Під час лікування рекомендується уникати гострої, кислої та гарячої їжі, не вживати алкоголь, кинути паління. Важливо підтримувати належну гігієну порожнини рота.

Профілактика

• регулярна гігієна ротової порожнини з м’якою зубною щіткою;
• використання зубних паст без лаурилсульфату натрію;
• збалансоване харчування, достатня кількість вітамінів;
• зменшення стресу, нормалізація сну;
• своєчасне лікування хронічних інфекцій.

У більшості випадків афтозний стоматит має доброякісний перебіг, але при частих рецидивах важливо знайти і усунути основну причину, що підтримує запалення.

---

Джерела інформації:

• World Health Organization — Oral Health
• National Center for Biotechnology Information (NCBI) — Aphthous Stomatitis
• American Dental Association — Recurrent Aphthous Stomatitis

Герпангіна

Герпангіна — що це за хвороба

Герпангіна — це гостре вірусне захворювання, яке вражає слизову оболонку ротоглотки, найчастіше у дітей віком від 3 до 10 років. Збудниками є ентеровіруси, переважно вірус Коксакі групи А (A2–A10, A16) або ентеровірус 71. Хвороба проявляється підвищенням температури, болем у горлі та появою характерних дрібних пухирців і виразок на задній стінці глотки та мигдаликах.

Причини та шляхи зараження

Герпангіна передається повітряно-крапельним або фекально-оральним шляхом. Вірус потрапляє до організму через слизові оболонки носоглотки чи ротоглотки, потім розмножується в лімфоїдній тканині та поширюється через кров.

Джерелом інфекції є хвора людина або безсимптомний носій. Найчастіше спалахи трапляються у літньо-осінній період, особливо у дитячих колективах — садках, таборах, школах.

Основні симптоми

Інкубаційний період герпангіни становить 3–5 днів. Початок гострий, з підвищення температури до 38–40°C. До типових проявів належать:

• біль у горлі, який посилюється під час ковтання;
• підвищення температури тіла;
• загальна слабкість, головний біль, відмова від їжі;
• збільшення шийних лімфатичних вузлів;
• поява висипу у ротоглотці — дрібні червоні пухирці (2–4 мм), що швидко перетворюються на ерозії.

Висип зазвичай локалізується на м’якому піднебінні, дужках, язичку, задній стінці глотки. На відміну від звичайної ангіни, герпангіна не супроводжується гнійними нальотами на мигдаликах. Інколи можливе поширення висипу на долоні, стопи або сідниці (поєднання з хворобою «рука-нога-рот»).

Перебіг захворювання

Температура зазвичай тримається 2–3 дні, а елементи висипу зникають через 5–7 днів. У більшості випадків хвороба має легкий перебіг, але у дітей із ослабленим імунітетом або немовлят можливі ускладнення — серозний менінгіт, енцефаліт чи міокардит.

Діагностика

Діагноз встановлюється клінічно на основі характерного вигляду слизової. Для підтвердження у складних випадках можуть застосовувати:

• ПЛР-дослідження мазків із ротоглотки для виявлення ентеровірусу;
• Серологічні тести (виявлення антитіл у крові).

Важливо відрізняти герпангіну від бактеріальної ангіни (стрептококової), кандидозного ураження чи афтозного стоматиту, адже підхід до лікування у цих випадках різний.

Лікування

Специфічного противірусного препарату для лікування герпангіни немає. Терапія симптоматична і спрямована на полегшення проявів хвороби:

• жарознижувальні засоби (парацетамол, ібупрофен);
• знеболювальні або антисептичні спреї для горла (бензокаїн, гексетидин);
• полоскання розчинами ромашки, шавлії, фурациліну;
• м’яка, негаряча їжа та рясне пиття для запобігання зневодненню;
• при необхідності — противірусні засоби інтерферонового ряду за рекомендацією лікаря.

Антибіотики при герпангіні не застосовуються, оскільки захворювання має вірусну природу. Їх можна призначати лише при приєднанні вторинної бактеріальної інфекції, що трапляється рідко.

Профілактика

Профілактичних щеплень проти герпангіни не існує. Основні заходи спрямовані на запобігання поширенню ентеровірусів:

• часте миття рук з милом, особливо після туалету та перед їжею;
• використання індивідуального посуду та рушників;
• дезінфекція іграшок і предметів побуту;
• уникнення тісного контакту з хворими дітьми;
• ізоляція дитини до повного одужання (зазвичай 7–10 днів).

Після перенесеної інфекції формується імунітет лише до конкретного типу ентеровірусу, тому повторні захворювання можливі.

Коли звертатися до лікаря

Обов’язково звернутися до лікаря, якщо:

• температура тримається понад 3 дні;
• дитина не може ковтати або пити;
• з’явилися судоми, сонливість або блювання;
• висип поширюється за межі ротоглотки.

У більшості випадків герпангіна минає без наслідків, але важливо контролювати стан дитини та запобігати зневодненню.

---

Джерела інформації:

• World Health Organization — Herpangina
• Centers for Disease Control and Prevention (CDC) — Herpangina
• National Center for Biotechnology Information (NCBI) — Herpangina